Інтелектуальний капітал

Інтелектуальний капітал

Володієш інформацією – володієш світом. Знання відіграють провідну роль у становленні прогресу суспільства. Не слід тут розмежовувати їх технологічну, інформаційну та мистецьку складову. Важливо усвідомити, що розум – це первинний капітал, нематеріальний актив, це вкладення, ресурс, який за умови правильного поводження з ним приносить дохід.

Ще Фома Аквінський твердив: «Що належить усім, те не належить нікому», і що власником усіх благ у світі є виключно Бог, а право власності дане людині не природою, а розумом. А Карл Маркс писав, що відносини власності є наслідком суспільного поділу праці. Тому як егоїзм можна визначити, з одного боку, бажання бути єдиним власником своєї інтелектуальної творчості, з іншого боку – це меркантильний захист Вашого доходу, або ж просто охорона Вашої честі та імені в суспільстві.

Нині у світі точаться суперечки щодо того, щоб зробити усю світову інтелектуальну продукцію надбанням суспільства, традиційними знаннями. Такий підхід запровадити хочуть організації, які піратство дорівнюють до mala prohibita – злочину тільки по закону, а не за порушенням моральних цінностей. Для прикладу – усі ІНТЕРНЕТ-видання зробити безкоштовними за моделлю роботи телебачення – за рахунок реклами.

Чи добре це, чи нерозважливо безкоштовно ділитися своєю творчістю з іншими, навіть якщо вашу працю оплачує рекламодавець, кожен митець може вирішувати сам. Однак, не треба забувати й про недоліки такої системи – людина, у якої, назвемо умовно, рекламофобія, краще заплатить символічні гроші за спокій власної душі від хлорованих тампонів та прокладок з крильцями чи без крилець.

         Якщо ж звернути увагу на правовий, а не моральний та матеріальний аспект проблеми, тут доведеться розібратися у першопричині – двох мотивах, які стимулюють піратство та плагіат. Це бажання видати чуже під своїм іменем заради честолюбства, чи ж то слави, але найпоширеніший – це отримання надприбутку від продажу неліцензійної продукції чи отримання гонорару замість справжнього автора. Але ж відомо, що тіньової пропозиції не було б без попиту на такий продукт у суспільстві. Попит на нього великою мірою зумовлений низькою матеріальною складовою продуктів розумової діяльності. Копіювання інформації нині – дуже проста та дешева справа, не існує технологічної переваги оригінального над піратським виданням, часто собівартість копії навіть дешевша.

Інтелектуальний капітал – такий термін був введений Лейфом Едвінсоном та Майклом Меллоу, зокрема й у зв’язку з світовими масштабами розвитку компаній «Майкрософт» та «Інтел»: їх вартість визначається далеко не ціною цегли чи цементного розчину, навіть не матеріальної бази, а, на перший погляд, нецінними людськими активами.

«Що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем. Буває щось, про що говорять: «дивись, ось це нове»; але це було вже у віках, які були раніше за нас»  – написано у Біблії. Ця теза дуже популярна у сучасному світі, особливо щодо письменницької та образотворчої продукції. За Бернською конвенцією про охорону літературної та художньої творчості 1886 року, правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на зміст, будь-які ідеї, теорії, методи, процеси, відкриття. Словом, перепишіть «Войну и мир», змінивши 20% тексту на власний, видайте під своїм іменем, і буде вам щастя.

Як бачимо, питання розпорядження результатами своєї інтелектуальної творчості стосується і художників, і фотографів, і письменників, журналістів, перекладачів, винахідників, програмістів, науковців, методистів та багатьох інших верств суспільства. А ми часто говоримо про великий інтелектуальний потенціал нашої нації, про його розтрачування по закордонах. Але мало законів, що захистять наші авторські права. Треба навчитися користуватися капіталом, а гроші люблять динаміку. Настав час заробляти головою, а не руками.